вівторок, 13 жовтня 2020 р.

 


                                      Увага!

На підставі листів Уповноваженого Президента України з прав дитини від 28.09.2020 №15/3-01/1684, від 01.10.2020 №15/3-07/1686 та від 05.10.2020 №б/н повідомляємо, що за даними світового огляду впливу пандемії коронавірусу на дітей в онлайн (David Wright. COVID-19: expectations and Effects on children online, June 2020) в період карантину діти стали проводити на 80% більше часу онлайн, значно почастішали випадки булінгу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, а сексуальна експлуатація дітей в інтернеті збільшилась вдвічі. На жаль, в Україні такі випадки також почастішали.

З метою профілактики та захисту дітей від шантажу в цифровому просторі, сексуального насильства та експлуатації, просимо подивитись на сайтах відеоролики: Stop Sexting«Припиніть струшувати дитину», що носять соціально значимий, некомерційний, характер.

Посилання для завантаження відеороликів:

https://drive.google.com/drive/folders/1bg6W7wefCjLrhAwVN2FQPfVRdJOhZdeG

https://drive.google.com/file/d/1RM6ifoGZXC3upFrQSd_e-OtGP3GbAOL8/view

Думаю, кожен з нас був ненавмисним свідком ситуації, коли батьки, намагаючись заспокоїти свою дитину, яка капризує, смикали її за руку чи трусили. Виявляється, такий спосіб «заспокоїти» досить небезпечний і може призвести до низки негативних наслідків. У медиків навіть визначення для цього поняття є – синдром струшеної дитини. 

Саме про нього нам детально розповіла завідувачка відділення Клініки дружньої до молоді, національний тренер UNICEF з розвитку дружніх до молоді служб охорони здоров'я Дзвенислава Цуглевич.

– Уперше про цей синдром нам почали говорити під час навчання в Швеції, – розповідає Дзвенислава Любомирівна. – Це було в 2014-2017 роках. Шведи надзвичайно серйозно до цього ставляться. 

У нас же вважається як? Якщо дитина капризує чи плаче, то краще не звертати уваги, мовляв, не потрібно привчати її до рук. Але як можна спокійно спостерігати чи взагалі ігнорувати той факт, що ваша дитина плаче? Я цього взагалі не уявляю. Навпаки, материнський інстинкт на плач – це притулити до себе, захистити. Немовля ще не може сказати, що його болить чи через що воно занепокоєне, роздратоване. У більш старшому віці боротися із капризуванням можна за допомогою розмови, звичайного пояснення. Наприклад, якщо ваша дитина влаштовує вам істерику в людному місці з вимогою купити якусь іграшку, ви ж можете їй спокійно пояснити, що на цей час грошей на придбання такої речі немає, чи їх взагалі немає. Дитина швидше буде вас розуміти, якщо ви з нею постійно будете розмовляти, ділитися враженнями і переживаннями.

– У рамках навчання тренерів проекту «Дитинство без насильства» Вам, окрім всього, розповідали і про синдром струшеної дитини. Розкажіть про нього нашим читачам. 

– Це визначення використовують лікарі і не спеціалісти для опису насильницької травми голови, яка заподіяна немовляті і маленьким дітям. За даними досліджень, у 70% випадків надмірний струс дітей до трьох років, а особливо немовлят, може призвести до інвалідності і в 20% випадків – до смерті. 

Наведу приклад: дитина плаче всю ніч, у молодої матусі сил вже немає, нерви на межі. Вона від злості зі всієї сили смикає ліжечко, в якому плаче немовля. Начебто і дитина притихла, і злість спала. Ніби як все добре, але...

У такий спосіб і може проявитися цей синдром. Також він може бути наслідком інтенсивного заколисування в ліжечку-гойдалці, на руках чи в колясці. Це аж ніяк не означає, що не можна заколисувати дитину на руках. Це потрібно робити, але при цьому ваші рухи мають бути м'які, плавні та ніжні. 

Досить небезпечним є підкидання дітей, особливо до трьох років. У цей час ще не всі м'язи тіла немовляти є міцними. Не варто кидати дитину на ліжечко, трясти за руку, плече, грудну клітку чи ноги. Не струшуйте малюка, щоб його розбудити. Усі ці дії можуть пошкодити головний мозок і хребет. Легкість нанесення травм можна пояснити тим, що дитинка, її кістки, череп, хребет ще не сформувалися, вони мають м'яку структуру. Так як у немовляти не досить розвинені м'язи, а точніше м'язи шиї, різкі рухи голови можуть пошкодити головний мозок.

Якщо Ви втомилися, роздратовані, відчуваєте спалахи гніву, наповнені негативними емоціями і переживаннями, попросіть кого-небудь з рідних побути з дитиною. Якщо підтримки поруч немає, залиште немовля в безпечному місці (ліжку) на 5-10 хвилин. За цей час ви заспокоїтеся і уникнете в майбутньому негативних наслідків для дитини. 

У жодному разі не звинувачуйте себе за негативні емоції, пов'язані з дитиною, які ви можете відчувати. Такі емоції нормальні. Головне, щоб вони не нашкодили дитині. 

– Дзвениславо Любомирівна, які симптоми вказують на синдром струшеної дитини?

– Лікарі виділяють три основні симптоми – внутрішньочерепна (субдуральна) гематома, набряк головного мозку, крововиливи в сітківку ока. До інших наслідків синдрому струшування можна віднести: переломи, судоми, сліпота, затримка емоційного і фізичного розвитку, труднощі з навчанням і поведінкою. 

За даними досліджень, синдром струшеної дитини може спричинити серйозні пошкодження головного мозку, як наслідок – призвести до довічної інвалідності або смерті. Найчастіше діагностується у дітей перших двох років життя, але іноді може спостерігатись у дітей віком до 5 років. 60% постраждалих дітей – це хлопчики, а 80% тих, хто спричинив появу синдрому, – це чоловіки. 
Батьки можуть помітити такі симптоми: дитина стає дратівливою або, навпаки, кволою, загальмованою; у неї поганий апетит, немовля перестає смоктати і ковтати їжу; блідість або синюшний відтінок шкіри обличчя, «сонні» очі; судоми, блювота, періодичні втрати свідомості, порушення частоти дихання. Обов'язково слід звернутися до лікаря. 

округ– Згідно з дослідженнями Ради Європи, кожна п’ята українська дитина потерпає від сексуального насильства, кожна третя – від фізичного, а кожна друга – від психологічного. У 2017 році в Україні зареєстровано близько 5000 злочинів проти дітей. Часто людина, яка пережила знущання в дитячому віці, не може оговтатися від нього протягом усього подальшого життя. Стратегія ВООЗ щодо ліквідації насильства підкреслює посилення ролі саме працівників галузі охорони здоров’я у вирішенні цієї проблеми. Лікарі та медичні сестри багатьох країн світу активно залучені до її розв’язання. Без участі лікаря неможливо задокументувати факт знущання над дитиною. Як працює система протидії насильства в Україні?

– У першу чергу, вона має працювати на випередження і профілактику, чим ми і займаємося у Школі відповідального батьківства, яка діє при Клініці, дружній до молоді. Якщо раніше вагітних жінок, які приходили на заняття з чоловіками, було набагато менше, то тепер можна говорити про відповідальний підхід українських родин до планування сім'ї. Навіть кількість партнерських пологів зросла. Тобто чоловіки стали більше піклуватися про жінок, про майбутніх дітей. Родинність у плануванні сім'ї надзвичайно важлива.  

Також ми готуємо дітей до дорослого життя, розповідаючи їм на лекціях про методи контрацепції, планування сім'ї. Сексуальне виховання є досить важливим, якщо постійно розповідати, застерігати, говорити про синдром струшеної дитини, булінг та інші речі, починаючи з раннього віку, то і цих проблем у нас буде в рази менше. Якщо людина знає про наслідки, які на неї чекають у випадку вчинення тих чи інших дій, то задумається, чи варто їх робити. Відтак профілактика є першочерговою.

Підліток може розповісти лікарю про те, чим не завжди відважиться поділитися з іншими людьми. Медичні працівники мають вміти вести діалог із самим пацієнтом, його рідними, а іноді – і з кривдником. Слухаючи та аналізуючи інформацію, оглядаючи пацієнта, лікар може дізнатися про знущання над дитиною більше, ніж фахівці інших служб. Іноді від вміння медичного працівника виявити, задокументувати інцидент, своєчасно повідомити про нього соціальні служби та поліцію залежить здоров’я, подальша доля та життя маленької людини. Саме тому в Україні сьогодні активно працюють над вирішенням цієї проблеми. Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба у партнерстві з МОЗ України впровадили проект «Дитинство без насильства», метою якого є запобігання насильству над дітьми шляхом підвищення компетенції медичних працівників. Я, як національний тренер UNICEF з розвитку дружніх до молоді служб охорони здоров'я, докладаю максимум зусиль, аби про найбільш поширені проблеми суспільства люди були проінформовані. Правильна інформація – це половина успіху в справі. Тож ми і надалі розповідатимемо читачам газети ключ про найбільш актуальні медичні теми сьогодення.

вівторок, 1 вересня 2020 р.

 



Залишати дітей без нагляду – НЕПРИПУСТИМО!

Діти – це окрема частина суспільства, якій притаманні особлива поведінка, своєрідні життєві стереотипи, що забезпечують її розвиток і становлення та перетворення в дорослу частину суспільства. Унаслідок свого становища діти потребують особливого підходу, соціального захисту та поваги до їхніх прав. Діти не тільки майбутнє України, вони сьогодення нашої держави. Саме тому діяльність із захисту прав дитини визначено загальнодержавним пріоритетом.

У державі відпрацьована і діє налагоджена система щодо захисту прав та законних інтересів дітей, яка регламентована чинним законодавством України. Права та інтереси дитини захищаються такими нормативними документами: Конституція України, Конвенція ООН про права дитини, Закони України «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Сімейний кодекс України, постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини».

Нині суспільство вкрай стурбоване станом травмування й загибелі дітей. Нещасні випадки трапляються саме тоді, коли діти залишаються без нагляду дорослих, коли небезпека чатує на кожному кроці: вдома – коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників і запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці – в умовах стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку у лісі, горах, біля водойм. Діти стають заручниками обставин, а їхнє легковажне ставлення до вогню та води часто є першопричинами сумних і трагічних наслідків. Однією з основних причин стає недбале ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків. Зайняті повсякденними справами, роботою, дорослі мало часу приділяють дітям і часто забувають стежити за їхньою безпекою. До «групи ризику» переважно потрапляють так звані неблагополучні сім’ї, де зловживають алкоголем, наркотичними засобами і не цікавляться вихованням своїх дітей.

З метою попередження дитячої бездоглядності, запобігання негативним явищам у дитячому середовищі працівниками служб у справах дітей райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, працівників превентивної діяльності територіальних підрозділів ГУНП в Полтавській області систематично проводяться профілактичні заходи, рейди. Так, протягом 2018 року проведено 301 профілактичний рейд «Діти вулиці», «Вокзал» тощо. У ході рейдів виявлено 95 дітей, із них попереджено 70, вилучено 25. Із загальної кількості вилучених дітей, до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей влаштовано 2, до закладів охорони здоров’я 4, повернуто до сімей – 12, до навчальних закладів – 7. За наслідками проведених рейдів попереджено 652 батьків й ініційовано 108 притягнень до відповідальності. Проведено 1505 перевірок умов утримання та виховання дітей, які проживають у сім’ях, де батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків. Виявлено 177 дітей, які вперше потребували соціально-правового захисту.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини, невиконання та ухилення від виконання своїх батьківських обов’язків згідно з чинним законодавством. Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за дитиною є рівним для обох із них, тому неналежне виховання дітей – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності. Законодавство передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність батьків за неналежне виховання дітей.

Стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 166 Кримінального кодексу України передбачає, що злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків з догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі терміном від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий термін.

Не залишайте своїх дітей без нагляду та не будьте байдужими до інших дітей, які перебувають на вулицях, вокзалах та в інших громадських місцях без супроводу дорослих. Чужих дітей не буває! Дитяча безпека залежить тільки від дорослих, які повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною. І захистити дитину можна тільки у співпраці – співпраці громадян зі службами у справах дітей, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, органами освіти, охорони здоров’я, правоохоронними органами.

У малечі повинно бути щасливе дитинство, і за це відповідаєте ви, дорослі, тому турбота про дітей, захист їхніх прав має стати одним із основних ваших обов’язків.

середа, 24 червня 2020 р.

БУЛІНГ - подолаємо проблему разом!

Насильство  нажаль існує , і є досить розповсюдженим в наш час. У нашій школі  учні та вчителі були проінформовані про це негативне явище, як його виявити, як з ним боротися та, головне, як його уникнути.
   Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника або однокласниці – є ознаками нездорових стосунків, які можуть привести до цькування – регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців та педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.
   Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» – задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
   За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні, так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і насміхань: 10% – регулярно (раз в тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню зі сторони однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
   Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.
   Найчастіше цькування ініціюють надмірно агресивні діти, які люблять домінувати, бути «головними». Принижуючи інших, вони підвищують власну значимість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є в їхніх сім’ях.

   Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

  • Фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату фізично слабкі.
  • Особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.
  • Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, мають надмірну худорлявість чи повноту.
  • Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.
  • Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.
  • Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).
  • Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).
  • Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні.
  • Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення.


   Форми та види булінґу

   Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, прагнуть принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

  • Словесні образи, глузування, обзивання, погрози.
  • Образливі жести або дії.
  • Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити.
  • Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот.
  • Вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
  • Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження).
  • Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі в чатах і т.д.), розпускання чуток і пліток.

   Види булінґу можна об’єднати в групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) та електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.
   70% знущання відбувається словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження.
   Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).
   Найскладніше зовні помітити соціальне знущання – систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення.
   Сьогодні набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії, тощо.

   
Наслідки  насилля

   Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

  • неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
  • негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;
  • неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
  • девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

   ВАЖЛИВО! Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.
   Якщо вчителі та адміністрація не вирішила проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.


Відповідальність, яка чекає на кривдника


   Адміністративна відповідальність. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

  1. Зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого.
  2. Попередження.
  3. Догана або сувора догана.
  4. Передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

   У разі вчинення особами віком від 16 до 18 років деяких адміністративних правопорушень (наприклад, дрібне викрадення чужого майна, стрільба з вогнепальної або пневматичної зброї, злісна непокора законному розпорядженню поліцейського, дрібне хуліганство), вони підлягають відповідальності на загальних підставах.
   Зокрема, за вчинення дрібного хуліганства особою віком від 16 до 18 років на неї може бути накладено одне із стягнень: штраф, громадські роботи, виправні роботи або адміністративний арешт.
   Якщо особа вчинила дрібне хуліганство у віці від 14 до 16 років до відповідальності у виді штрафу буде притягнуто її батьків.
   Кримінальна відповідальність, за загальним правилом настає з 16 років, але за окремі види злочинів, особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності і з 14 років (наприклад умисне вбивство, умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, крадіжку, грабіж, розбій, хуліганство).

У разі, якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро розкаявся та має бездоганну поведінку на момент постановлення вироку до нього можуть бути застосовані такі примусові заходи виховного характеру:

  1. Застереження.
  2. Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
  3. Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.
  4. Покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків.
  5. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

   В інших випадках неповнолітні відповідають за злочин на загальних підставах, у тому числі до них може бути застосовано такі види покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк.

вівторок, 10 грудня 2019 р.

Соціальний педагог була учасницею третьої сесії тренінгу "Развиток навичок протидії булінгу у дитячому середовищі" 26-28 листопада 2019 року за адресою: пр.Соборний, 142, Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека (1 поверх,лекц. зала). Заняття тривали кожен день з 9.30 до 16.00. 

Проводили тренінг досвічені тренери за підтримки благодійної організації «Храм» у партнерстві з науково-методичним центром ДОН ЗМР та ГПО «Егіда-Запоріжжя», за підтримки ГО «Запоріжжя. 

Платформа спільних дій» реалізує проект «Стоп-булінг в школах Запоріжжя».

ФОТОЗВІТ




середа, 23 жовтня 2019 р.

Всеукраїнський тиждень з протидії булінгу

З 16 до 20 вересня проходитиме Всеукраїнський тиждень з протидії булінгу
Тиждень протидії булінгу – це другий щорічний комплексний захід, направлений на одночасну та всесторонню роботу з протидії булінгу у школах.
Під час Всеукраїнського тиждня з протидії булінгу по всій Україні відбудуться правопросвітницькі заходи, спрямовані на інформування школярів, їх батьків, учителів та інших учасників освітнього процесу про запровадження адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування) та вироблення в суспільстві небайдужості до проблеми булінгу.

середа, 6 березня 2019 р.


Дорогі жінки, дівчата!

Наші рідні і красиві!

Кращого немає свята,

Аніж те, що прийшло нині!

Це для вас сніги розтали,

Це для вас прийшла весна.

Ви собою полонили

Наші душі і серця.

То ж лишайтесь завжди милі,

Ніжні, щирі, чарівні,

І розумні, і вродливі,

І веселі, і прості! 


Нагадаємо, що 8 березня цього року в Україні буде вихідним днем. Крім того, вихідним буде і п'ятниця, 9 березня.
Варто зазначити, що Міжнародний жіночий день щорічно відзначається ООН. Відповідно до історії, він з'явився як день солідарності жінок у боротьбі за емансипацію. Вважається, що він служить як нагадування про необхідність віддавати данину поваги до традиційної ролі жінки як дружини, матері, подруги.


Про заходи щодо

 протидії булінгу.




ЗАПОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ВІДДІЛ ОСВІТИ ДНІПРОВСЬКОГО  РАЙОНУ
ЗАПОРІЗЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА
 І – ІІІ СТУПЕНІВ №  86
Запорізької міської ради  Запорізької області
вул.Дегтярьова, 5б, м.Зaпopiжжя, 69093, тел.:(061)286-25-65,  E-mail: : znz86zp@gmail.com Код ЄДРПОУ 20517432


Н А К А З
08.02.2019                                                                                                       № ____

Про заходи щодо
 протидії булінгу

      Відповідно до закону України від 18.12.2018  № 2657-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо  протидії  булінгу (цькуванню), наказу Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації  від 31.01.2019  №21р «Про заходи щодо протидії булінгу», листа територіального відділу освіти Дніпровського району від 04.02.2019   № 07.01-19/147  «Про рекомендації щодо протидії булінгу», та з метою підвищення ефективності діяльності щодо запобігання та протидії булінгу у системі освіти
НАКАЗУЮ:
1.     Заступнику директора з навчально-виховної роботи Шкоді Н.Г.:
1.1.         Затвердити та оприлюднити план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в школі (додаток1)
1.2.         Розглядати  заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх  батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування.
1.3.         Скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживання відповідних заходів реагування (додаток 2).
2.     Соціальному педагогу Рупчєвій В.В.:
2.1.         Забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
2.2.         Повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та служби у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в школі.
2.3.         Забезпечувати на веб-сайті школи відкритий доступ до такої інформації та документів: правила поведінки здобувача освіти в школі; план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в школі; порядок та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в школі; порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в школі та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).
3.     Педагогічним працівникам школи:
3.1.         Забезпечити здобувачам освіти захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю.
3.2.         Повідомляти адміністрацію школи про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних  працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
3.3.         Сприяти адміністрації школи у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування).
3.4.         Виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в школі.
4.     Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.


Директор Запорізької загально-
освітньої школи І-ІІІ ступенів № 86                                    Л.М.Зайченко

З наказом ознайомлені
Сергєєва Ю.Ю.
«___»_____2019
Іванченко О.А.
«___»_____2019
Шкода Н.Г.
«___»_____2019
Анфілова Г.П.
«___»_____2019
Лі Л.А.
«___»_____2019
Кошель Д.Д.
«___»_____2019
Савченко О.А.
«___»_____2019
Костенко Ю.С.
«___»_____2019
Жогова Т.В.
«___»_____2019
Рупчєва В.В.
«___»_____2019
Дерибасова Л.М.
«___»_____2019
Защепкіна Т.В.
«___»_____2019
Біла Л.Й. 
«___»_____2019
Панченко Н.П.
«___»_____2019
Новікова С.А.
«___»_____2019
Мирошниченко Л.І.
«___»_____2019
Грак Л.О.                  
«___»_____2019
Зенченко С.В.
«___»_____2019
Бєлявцева О.В.                        
«___»_____2019
Максимов С.В.
«___»_____2019
Біліченко Н.М.         
«___»_____2019
Щербина А.Г.
«___»_____2019
Ряполова І.Л.                           
«___»_____2019
Торопова Н.С.
«___»_____2019
Пустовєтова  О.Б.
«___»_____2019
Самойленко С.М.
«___»_____2019
Мамай О.М.              
«___»_____2019
Лавренко А.А.
«___»_____2019
Фетісова Н.О.           
«___»_____2019
Нахімова М.В.
«___»_____2019
Петрич К.В.
«___»_____2019
Кобзар Н.В.
«___»_____2019
Сучкова О.В.
«___»_____2019
Рясна В.І.
«___»_____2019
Березка В.О.
«___»_____2019
Рядчик І.Я.
«___»_____2019
Петров О.В.
«___»_____2019
Балабуха А.М.
«___»_____2019
Северін  О. М.                       
«___»_____2019
Жогов В.О.
«___»_____2019
Стрижкова Ю.О.
«___»_____2019
Литвин В.В.
«___»_____2019
Іващенко О.П.         
«___»_____2019
Литвин О.В.
«___»_____2019
Шегда Г.С.
«___»_____2019
Новіков К.В.
«___»_____2019
Коров'яковська Л.М.             
«___»_____2019
Зуєва Н.І.
«___»_____2019
Іванова Т.В.
«___»_____2019
Авраменко А.Р.
«___»_____2019
Лавренко С.В.
«___»_____2019
Зашейко В.В.
«___»_____2019
Тройно О.І.                            
«___»_____2019
Білоконь С.А.
«___»_____2019
Руденко Л.В.            
«___»_____2019
Твердомед В.В.
«___»_____2019
Піхенько Т.С.                        
«___»_____2019
Міропольська Г.П.
«___»_____2019
Свідлова Ю.В.   
«___»_____2019
Ніксдорф С.В.
«___»_____201
Дзундза Н.С.
«___»_____2019
Довбенко С.В.
«___»_____2018
Товкач В.М.
«___»_____2019
Рубаненко К.А.
«___»_____2019
Нейман М.В.
«___»_____2019
Фолькіна З.М.
«___»_____2019
Вітер А.В.
        «___»_____2019
Литвин Л.А.
        «___»_____2019 
  Гриценко Я.В.                       «___»_____2019
Товкач В.М.
        «___»_____2019 

                                        Увага! На підставі листів Уповноваженого Президента України з прав дитини від 28.09.2020 №15/3-01/16...