Чому деякі діти схильні до булінгу....
- Келлі Оукс
- BBC Future
Жертвами булінгу зазвичай стають у дитинстві, але наслідки публічного цькування можуть тривати все життя. Але чому деякі діти стають агресорами?
Коли Рубісем Янгз у віці 10 років почала цькувати однокласниця, дівчинка почувалася самотньою і розгубленою. Вона щойно переїхала зі своєю сім'єю з Англії до Уельсу, і предметом знущань став її акцент.
Потім однокласники почали висміювати й її зовнішність. "Життя втратило сенс для мене, - розповідає Янгз. - Я переїхала на нове місце, я нікого не знала, нікому не подобалась і навіть не розуміла, чому".
Як розповідає жінка, безжалісне цькування, яке тривало всю середню школу, позначилося на всіх сферах її життя. Вона почала курити і пити, намагаючись впоратися з проблемою.
"Я думала, раз мене ніхто не любить, то і я себе не маю любити", - ділиться жінка.
Психологи визначають кілька видів шкільних агресорів
Її досвід виявляє болісну правду. Діти, при всій своїй невинності та недосвідченості в житті, можуть стати одними з найжорстокіших агресорів.
Їхні вчинки, вочевидь, менше стримуються соціальними нормами, які ми засвоюємо у старшому віці, і можуть бути нещадними, насильницькими та шокуючими. І вони можуть мати тривалі наслідки для жертв.
Але що змушує дитину стати агресором?
"Тривалий час дослідники вважали, що існує лише один тип кривдника: дуже агресивна дитина з заниженою самооцінкою, що може бути наслідком жорсткості чи байдужості батьків", - зазначає Дороті Еспеладж, професорка освіти в Університеті Північної Кароліни в Чепел-Гілл. Тепер думка психологів змінилася.
В наукових дослідженнях булінг визначають, як форму агресії між окремими особами або групами людей, які мають різний рівень влади.
Це визначення не згадує жахливих психологічних наслідків для жертви або складних причин, чому одні діти починають цькувати інших. Але воно ґрунтується на ключовому понятті - силі.
"Ти знущаєшся з мене і ти популярний, а я непопулярний, і ця різниця в силі не дозволяє мені постояти за себе", - зазначає професор Еспеладж.
Хоча домашнє насильство та агресія між братами та сестрами створюють ризик, що дитина може стати агресором, це - не єдина причина.
Якщо в школі є програми з протидії булінгу і загалом панує дружня, сприятлива атмосфера, навіть діти з проблемних родин не обов'язково стануть агресорами.
Причини цькування - в поведінці агресора, а не жертви
Психологи, які вивчають шкільний булінг, останнім часом визначають ще один тип кривдника, для якого не характерна відкрита та груба агресія.
Такі діти зазвичай мають гарні соціальні навички, вони харизматичні та подобаються вчителям.
Принципово важливо, що вони вдаються до булінгу лише час від часу, коли це потрібно для здійснення їхньої мети.
"Соціально домінантні агресори прагнуть бути лідерами, - пояснює Еспеладж. - І домагаються вони цього, опускаючи інших дітей нижче в ієрархії".
Ще однією характерною рисою цькування в дитячому колективі є те, що агресія проти жертви постійно повторюється. Але онлайн-спілкування поступово змінює цю характеристику, оскільки лише один випадок цькування в інтернеті може мати тривалий вплив на жертву.
"Навіщо повторювати щось багато разів, коли лише одна публікація розійшлася між тисячами користувачів?" - каже Еспеладж.
Насправді шкільний булінг і цькування в інтернеті так тісно переплітаються, що дослідники вважають їх одним типом агресивної поведінки, адже діти сьогодні практично не розлу
Діти можуть сидіти поруч у класі, але цькувати одне з одного у соцмережах, - каже Каллі Цані-Пепеласі, викладач кримінальної психології з Університету Хаддерсфілда.чаються зі своїми телефонами.
"Там їхні дії бачать багато людей, і в них виникає хибне відчуття слави".
Вони можуть сидіти поруч у класі, але цькувати одне з одного у соцмережах
Отже, що мають зробити батьки, якщо вони підозрюють, що їхня дитина знущається з інших?
Мабуть, в першу чергу з'ясувати мотивацію юного агресора.
"Якби мені подзвонили і сказали, що моя дитина так себе поводить, я би насамперед спитала її: "Нащо ти це робиш? Чого ти цим домагаєшся?" - каже професор Еспеладж.
"Можливо, саме цього від дитини очікують у школі, де вона вчиться", - додає психолог.
Варто також подумати, чи не впливають таким чином на дитину ваші власні вчинки.
"Таку поведінку може формувати стиль спілкування деяких батьків", - пояснює фахівець.
Один із способів вирішити проблеми булінгу - це система менторів. Кожен учень початкової школи отримує наставника зі старшого класу, який допомагає йому освоїтися.
Однією з переваг такої системи є те, що "молодші школярі наслідують правильну поведінку старших учнів", - зазначає Цані-Пепеласі.
Але також важливою є загальна сприятлива атмосфера в школі. "Її створення вимагає від вчителів та адміністрації школи наполегливості та послідовності, тому що без їхньої участі система не може функціонувати", - пояснює дослідниця.
"Наше дослідження свідчить, що в школах, де кожна дитина відчуває, що належить до цієї школи, що вона частина колективу, знущань менше", - погоджується професор Еспеладж.
Однак дуже часто такої підтримки немає. 2014 року Дороті Еспеладж та її колеги опублікували результати п'ятирічного дослідження, яке показало тривожний зв'язок між булінгом та сексуальними домаганнями в школах.
Дослідники з'ясували, що цькування серед дітей молодшого віку, зокрема гомофобні образи, згодом переходять до сексуальних домагань у старших класах.
Жертви булінгу в дитинстві відчувають його негативний вплив на самооцінку та психічне здоров'я протягом всього життя
Насамперед тривожним є той факт, що діти, як жертви сексуальних домагань, так і агресори, не усвідомлюють всієї серйозності ситуації. Причина, вочевидь, у тому, що вчителі не намагаються запобігти такій поведінці.
Чи переростають діти таку поведінку, коли закінчують школу? На думку Дороті Еспеладж, не всі, дехто знаходить інший вихід цій агресії.
"Виходячи з мого досвіду, я би сказала, що деякі шкільні кривдники знаходять собі професії, де такий тип поведінки працює на них, наприклад, поліцейський, викладач університету, юрист", - вважає психолог.
Однак, мабуть, найстрашніше це те, що цькування в дитинстві має довічні негативні наслідки для фізичного і психічного здоров'я жертви.
Рубісем Янгз, яка зазнала знущань у школі, на разі вчиться надавати психологічну допомогу тим, хто пережив схожий досвід.
"Булінг - це відчуття втрати, втрати нормальності, довіри та безпеки", - каже жінка.
Її основна кривдниця написала їй на початку цього року у Facebook, щоб вибачитися. Коли Янгз отримала повідомлення, вона розсердилася.
"Мені нагадування про те, крізь що мені довелося пройти, ніяк не допомогло, вочевидь, вона зробила це для очищення сумління", - каже жінка.
Вибачення, як і сам булінг, вочевидь, стосується більше агресора, ніж жертви.
"Я співчуваю їй, тому що я напевно розумію, чому вона це зробила, можливо, в неї самої вдома є проблеми, - каже Янгз. - Але змиритися з тим, що вона зробила, я не можу".
Немає коментарів:
Дописати коментар